Молитися… мовчанням.
У тиші власного серця віднайти Божу любов
У цьому розділі зібрані поради щодо молитви, яка спрямовує та допомагає глибше пізнати й пережити особисто Божу любов. На кожному з нижчеописаних етапів молитви можна зупинитися стільки часу, скільки Ви бажаєте і потребуєте.
- Станьте чи зручно сядьте. Приготуйтеся думкою до молитви усвідомленням факту Божої присутності (Бог є Духом, тому Він є біля Вас, поряд із Вами, готовий почути і відповісти на Вашу молитву). Побудьте мовчки в Його присутності, просто усвідомлюючи її.
- Усвідомте, що, незважаючи на вік, у стосунках з Богом Ви є завжди дитиною. Христос неодноразово нагадує у своєму навчанні важливість цього усвідомлення: «Істинно кажу вам: якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство» (Мт. 18,3); «Хто Царства Божого не прийме, як дитина, не ввійде до нього» (Мк. 10, 15 перейти до пояснення ▼ ).
- Зупиніться, щоб роздумати над своєю величною гідністю, яку онтологічно посідаєте, будучи сином/донькою самого Предвічного Бога.
(На жаль, у світі досі зустрічаємося із фактами виявів зверхності та приниження іншої особи. Також часто трапляється, що суб’єктивно людина сама, у своїх думках навіює собі стан меншевартості. Однак незаперечною істиною є те, що Господь створив нас усіх рівними у людській гідності. Та гідність не полягає у дорогому одязі, займаній посаді, освіті, а в Божому синівстві кожної людини та єдності особи із Богом. Цей факт вартує усвідомити, переосмислити й іти по житті у відповідності до нього). - Бог любить Вас. Він є Любов’ю у своїй сутності і безмежно любить кожне своє створіння. Дозвольте цій всеосяжній Любові огорнути Вас. Будьте в обіймах любові Небесного Отця, віддайтеся в ці обійми, дозвольте себе любити, усвідомлюючи факт, що Ви є люблені. Ви є люблені не за Ваші якості чи заслуги, а за те, що є Його дитиною.
(Хиби, недосконалості і навіть тяжкі гріхи, поки людина живе на землі, не становлять перешкоди для Божої любові. Радше особа у своїй думці та рішенні, часом під впливом усвідомлення власної гріховності, може відгородитися від Бога, “ховатися від Нього”, подібно прародичам в Едемі). Збудіть акт віри у те, що Бог не лише існує, але що Він любить Вас, любить таким/ою, яким/ою Ви є. Якщо Ви маєте якесь терпіння, тягар чи біль, Він бажає звільнити Вас від нього, але, можливо, у Нього є інше, відмінне від Вашого бачення, як це має відбутися. Дозвольте огорнути себе тією всепоглинаючою і зціляючою любов’ю. - Завершіть молитву знаком хреста або коротенькою спонтанною відповіддю серця.
***
Пояснення другого підпункту.
Є беззаперечним, що цими словами Христос не каже дорослим скочуватися до інфантильної безвідповідальності.
Фразою –
«Коли не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство» – Бог говорить людині молодого й похилого віку, що для психологічного розвитку, духовного зростання і спасіння вона потребує Його мудрого батьківського проводу; потребує Його ласки, любові й постійного контакту; потребує виконувати Його волю навіть тоді, коли не хоче чи не розуміє її (те розуміння часто приходить пізніше, з часом).
- Дитина вірить і довіряє своїм батькам.
- Дитина ніколи не піддає сумніву, що її батьки люблять і бажають добра. Навіть тоді, коли бунтує проти вимог чи батьківської кари за провину, вона розуміє, що є любленою, тому горнеться до них.
- Дитина приймає свою залежність від батьків і підсвідомо визнає батьківський авторитет. Звідси – її спонтанний послух. Довіряючи батькам, дитина виконує їх волю, оскільки знає, що батьківська воля є добром для неї. Розуміючи, що батьки бажають, щоб вона зростала і розвивалася, дитина постійно вчиться, виконує завдання, поставлені дорослими, і в той спосіб перевершує саму себе. Дитина підпорядковується волі батьків навіть усупереч власним бажанням чи переконанням, оскільки для свого фізичного благополуччя та морального, духовного й інтелектуального зросту потребує проводу й послуху батьківській волі.
- Дитина боїться втратити батьків. Загубившись, вона докладає усіх зусиль, щоб знайти їх.
- Дитина у батьківському домі визнає свою рівність з іншими братами та сестрами.
- Дитині притаманна простота і щирість у спілкуванні. Вона не лукавить.
Міністр, генерал, Президент, бізнесмен, олігарх, вчений-винахідник, письменник, науковець, батько, мати, особа похилого віку, грішник, праведник, – усі ми, незалежно від нашого соціального статусу, освіти, статків та віку, у взаємовідносинах з Творцем є дітьми. Об’єктивно це є незаперечним фактом. Потрібно ще, щоб ця об’єктивна дійсність увійшла у молитовне життя кожної людини. У той спосіб і наше особисте, і суспільне життя набуде зовсім іншої якості завдяки ласці Святого Духа, яка запанує у наших серцях, перемінить їх та цілий світ.
Лише особа, яка особисто досвідчила любов, здатна любити. Найбільшим життєвим покликанням людини є саме любов, взаємовідносини у любові. Але без особистого пережиття того, що її люблять, вона залишається зраненою і через це – замкнутою у собі. Може поступати справедливо, робити безліч окремих добрих вчинків, однак не наважується особисто когось любити. Боїться відкритися до любові.
Цю самозамкнутість потрібно долати, вона є шкідливою. Саме тому настійливо рекомендується на молитві усвідомлювати і приймати Божу любов до себе, як дитина приймає батьківську любов.
***
Не потрібно боятися Господа. Не потрібно боятися стати перед Ним, усвідомлюючи всю правду про себе, приймаючи дійсність без «макіяжу і театру» (рано чи пізно доведеться зробити це, але ми втрачаємо дорогоцінний час життя, відкладаючи). Він любить Вас таким/ою, яким/ою Ви є! Залишайтеся у цій любові. Сформуйте власне переконання про позитивну батьківську думку Всевишнього про Вас. Це допоможе Вам віддзеркалювати її у житті. Вірити Богові – це перебувати у Його любові.
