Способи слухання голосу Бога:
на молитві й у житті
Молитва у своїй суті є розмовою. Бог промовляє до людини або людина говорить, розмовляє із Творцем, Богородицею, Ангелом чи святим(и). Кожна розмова – це діалог: хтось говорить – інший слухає, тобто учасники розмови по черзі говорять та слухають один одного. Монолог не є розмовою. Для того, щоб добре молитися, потрібно насамперед навчитися слухати Бога; слухати те, що Він каже нам особисто у конкретному відрізку життя.
Уміння слухати Бога, бажання Його слухати, врешті – виконання Божої волі є молитвою, яка єднає нас із Творцем набагато глибше, ніж будь-який інший вид усних молитов. Молитва-слухання є надзвичайно приємною Богові (пор.: Лк. 10, 38-42; 11, 27-28).
Звичайно, ми не можемо почути голосу Бога у фізичний спосіб подібно, як ми чуємо голос людини (такі голоси не слід шукати, їх пошук привів би молільника в небезпечну оману).
Всевишній промовляє до кожної особи у наступний спосіб:
- через Святе Письмо, зокрема, через книги Нового Заповіту (Євангеліє); ▼
- через навчання священиків, катехитів;
- через релігійну літературу, статті, передачі;
- інколи – через слушну пораду іншої людини;
- через сумління. У сумлінні кожного голос Божий промовляє безпосередньо.
«У глибині свого сумління людина відкриває закон, який вона собі сама не дала, але коритися якому вона повинна. (…) Це – закон, записаний Богом у серці людини. Сумління є найінтимнішим і найпотаємнішим центром людини, святилищем, у якому вона є сама з Богом і де Його голос промовляє». «Присутнє у серці людини моральне сумління наказує їй у відповідний момент чинити добро й уникати зла. Воно судить також і конкретні вибори, схвалюючи ті, які є добрими і засуджуючи ті, які є злими. (…) Розсудлива людина, коли слухає свого морального сумління, може почути Бога, який говорить з нею».
«Моральне сумління є судженням розуму, через яке (…) особа пізнає моральну якість конкретного вчинку». «Людина повинна завжди бути слухняною, коритися чіткому судженню свого сумління».
«Добре сформоване сумління правильне й правдиве. Воно формулює свої судження, керуючись розумом згідно з правдивим добром, задуманим мудрістю Творця. Кожен повинен віднайти відповідні засоби для формування свого сумління».
«Моральне сумління може перебувати в незнанні і виносити хибні судження. Це незнання і такі помилки не завжди звільнені від вини». «За незнання часто особа може нести відповідальність. Так трапляється, “якщо людина мало дбає про шукання правди і добра і коли звичка гріха мало-помалу робить сумління майже сліпим.” У цих випадках людина є винною за зло, яке вона чинить». «Незнання Христа та Його Євангелія, погані приклади інших, підвладність пристрастям, домагання неправильно зрозумілої незалежності сумління, відкинення авторитету Церкви та її вчення, брак навернення і любові можуть бути початком спотворення суджень у моральній поведінці».
«Якщо ж, навпаки, незнання є нездоланне або судження хибне без відповідальності морального суб’єкта, тоді зло, учинене людиною, не може бути їй зараховане. Але воно залишається злом, недоліком, безладдям. Слід, отже, працювати над виправленням морального сумління в цих похибках».
«Слово Боже є світлом на нашій дорозі. Нам необхідно засвоїти його через віру і молитву та втілити в життя. Так формується моральне сумління».
Для кожного із нас Господь залишив листа, в якому виклав повне Об’явлення про себе, про таємниці сотвореного світу і величезні можливості нашої душі у випадку її співпраці й тісної злуки з Богом Отцем, Сином і Святим Духом. Цим листом є Біблійні Книги. Тому настійливо рекомендується робити щоденне молитовне читання Святого Письма, особливо – Євангелії. Іншими словами, є важливо, щоб особа навчилася слухати Бога у молитовному читанні Святого Письма. Навіть якщо хтось не раз читав чи слухав біблійні тексти і йому добре відомий їхній зміст, така молитва слухання Бога і розважання над Його словом є необхідною складовою молитовного життя Дитини Божої.
Молитися з Євангелією не складно. Відкрийте Книгу на випадковій сторінці, прочитайте невеликий уривок тексту, але не так, як читаємо художню чи історичну книгу, а як Слово Боже. Тут не важлива кількість. Зупиніться там, де підказує серце, навіть після двох-трьох речень. Після цього застановіться над прочитаним. Постарайтеся зрозуміти Господню волю у цьому тексті, що Бог бажає сказати Вам через нього зараз, у цьому моменті Вашого життя (розповісти, повідомити, навчити, порадити, застерегти, відкрити нову перспективу).
Важливо також не засмучуватись, якщо біблійний уривок виявиться у чомусь незрозумілим. Для Господа є важливим вже саме наше бажання бути з Ним і слухати Його. А всі питання і незрозумілі моменти можна вияснити згодом.
