Щастя в подружжі: мрія чи реальність?
Основи побудови щасливого шлюбу
Перед тим, як заглибитися безпосередньо у розгляд зазначених у заголовку питань, варто розповісти цю історію.
Якось старець зустрів молодого мужчину, що їв страву із риби. Страва йому дуже смакувала. Сивоголовий чоловік запитав: “Молодче, чому їсиш ту рибу?”. Той відповів: “Тому, що я люблю рибу”. На що чоловік зауважив: “О, ти любиш рибу. Напевно для того ти витягнув її з води, вбив і приготував?”. Після чого продовжив: “Не говори мені, що ти любиш рибу. Ти любиш самого себе. І тому, що риба тобі смакує, ти витяг її з води і приготував. Така й подібного роду любов не має права зватись любов’ю.
- Притча про «рибну» любов. ▼
- Ключі до подружнього щастя. ▼
- Значення шлюбної присяги. ▼
- Весілля і шлюб – це не кінець подорожі, а її початок. Усвідомлення цієї істини відкриває перспективу процвітання для усіх родин. ▼
- Бомба сповільненої дії у сімейному житті. ▼
- Будувати родинне щастя – це постійно (!) визнавати свої помилки, провини, недосконалість та бажати в міру своїх сил їх виправляти. ▼
Бачиш, молода пара закохується і хлопець та дівчина починають вживати у своєму діалозі слова “люблю тебе”. Яке значення вони вкладають у це єднальне дієслово? Що означає для них їхня закоханість? Означає, що він побачив у ній когось, хто може забезпечити йому усі фізичні й емоційні потреби. А вона думає про нього, що могтиме у майбутньому згадувати: ‘То була справжня романтична любов…’. Але кожен із них переймається і турбується про свої потреби.
Це не є любов до іншої особи. Та друга особа зостається поїздом, предметом для моєї користі. Таку егоїстичну любов можна назвати ще ‘рибною’ любов’ю. Кінець корисливої егоїстичної любові швидкий, він приводить до драм душевної пустки або й до пошуку нового союзу”.
Приведений приклад цього мудрого старця є дуже глибоким і вартим призадуми. Вже зі шкільної парти усі знають, що головним завданням кожної подружньої пари є взаємна любов. Але рідко хто застановляється над тим, що справжньої християнської любові потрібно вчитися все життя, бо ця любов є безкорисливою, відповідальною і жертвенною. Вчитися любити свого чоловіка/дружину є вірним шляхом до Бога і до власного благополуччя. Подані нижче дієслова є своєрідними ключами до подружнього щастя:
- говорити завжди правду подругові;
- бути чесним, не приховувати жодної важливої речі, що стосується спільного подружнього життя;
- дбати;
- турбуватися;
- опікуватися;
- слухати;
- виявляти ніжність і ласку упродовж дня, незалежно від віку подружжя (не слід соромитися виявляти любов: вона дана нам Богом);
- поважати;
- дякувати;
- бути терпеливим до недоліків;
- прощати;
- просити прощення;
- вживати слово “будь-ласка” – не вимагати;
- ставити волю Божу вище своєї і мати послух їй.
Усі ці дієслова є настільки важливі, що кожне із них можна поставити на перше місце у списку. Але найбільш дієвими вони будуть у тому випадку, якщо обидва подруги візьмуть за правило користуватися ними у своїх взаємовідносинах.
Весілля і шлюб – це не кінець подорожі, а її початок. Початок зростання й удосконалення чоловіка та дружини у безкорисливій любові, взаємоповазі, відповідальності, турботі, обдаруванні і діленні добром; початок глибокого пізнання один одного і взаємної допомоги на шляху дозрівання у чеснотах.
Особа, яка почуває себе використаною у шлюбі, не є щасливою і не може відтак обдарувати радістю і щастям подруга. На відміну від егоїзму, однією з основних характеристик любові є безкорисливість. Особу слід любити за те, що вона – особа, а не за те, який зиск можемо мати із неї. Кожну людину глибоко ранить усвідомлення факту, що її люблять за матеріальні цінності, впливовість у суспільстві, інтимні послуги і т.п., але не цінять як особу, не чують, не намагаються зрозуміти. Доведіть життям своєму по другові, що він є гідним Вашої любові за те, що є Божим даром для Вас!
Надмір праці, хронічне фізичне, розумове чи психічне (емоційне) перевантаження одного чи обидвох подругів у більшості випадків руйнують здорову атмосферу взаємовідносин у подружжі. Перевантаження призводять до виникнення сварок, оскільки будь-якого роду перевтома робить людину дратівливою і нетерплячою, “заводить” її при найдрібніших несприятливих умовах (річ не на місці, плач дитини і т.п.). Тому слід дбати про те, щоб було достатньо часу у кожного з подругів не лише на фізичний відпочинок, але й на психологічний, тобто щоб людина мала можливість побути на самоті, щоб мала час на розважання і особисту молитву. Як би це не звучало парадоксально, але у подружньому житті, особливо коли є діти, такого часу не виявиться ніколи, якщо чоловік і дружина свідомо не будуть “виділяти” його один одному із “спільного сімейного бюджету часу”. Час, проведений біля телевізора, не завжди сприяє психологічній і духовній віднові особи.
Якщо була допущена якась помилка у минулому, це не означає, що ми приречені жити у ній все наше майбутнє життя. Виправте її. Заберіть її із Вашого сьогодення і майбутнього. Більшість людей дуже швидко звикають і навчаються всім новинкам технологічного прогресу. Подібно, якщо мати бажання, можна удосконалювати і змінювати на краще своє подружнє життя: вчитися разом, змінювати себе, слухати один одного, чути проблеми і потреби іншої людини. Просто бути поряд. Інша людина має відчувати Вашу підтримку. У такий спосіб вибудовується гармонія у стосунках. У такий спосіб будується сімейне щастя.
Щастя не падає з неба; його творимо ми, люди, своїми вміннями і якостями кожного дня. Затишок в оселі потребує докладених зусиль, смачна їжа потребує бажання, зусилля і присвяченого часу. Це є зрозумілим усім.
Тоді чому ми дозволяємо собі так довго залишатися у хибному переконанні, що гармонія у подружніх стосунках має відбуватися сама собою, без наших старань? Чому дозволяємо, щоб це переконання, наче корозія, повільно псувало наші найважливіші взаємовідносини?!
Кожен новий день є нагодою зробити наше життя кращим, і, справді, вартує використати її!
