Способи зібрати нетлінні скарби для вічного життя.
Милостиня для душі
«Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не […] викрадають. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт. 6,20-21).
«Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя»
(Мт. 5, 7).
«Той, хто навернув грішника з хибної дороги, спасе його душу від смерті і силу гріхів покриє» (Як. 5,20).
Не одна людина, подібно до юнака чи законовчителя із Євангельських розповідей (пор. Лк. 10, 25-37; Мт. 19, 16-26), впродовж життя запитує себе: «Що доброго мені робити, щоб щасливу вічність осягнути?».
- Вчинки милосердя щодо душі під силу практично всім. ▼
- Стан Раю відкривається нам вже тепер. Коли і як? ▼
- Як найкраще використати дарований Богом потенціал і шанси. ▼
Заповіді любові на початку декому видаються абстрактними чи важкими, тому Ісус, застосовуючи педагогічний підхід, іншим разом дає пояснення, що і окремими добрими вчинками можемо будувати Боже Царство у своїй душі й у світі: «усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших, ви мені зробили» (рекомендується прочитати: Мт. 25, 31-46).
В молитовниках, у розділі «Катехизмові правди» знайдемо зібрані основні вчинки милосердя по відношенню до особи:
| Сім діл милосердя для тіла | Сім діл милосердя для душі |
|
1. Голодного нагодувати;
2. Спраглого напоїти; 3. Нагого зодягнути; 4. Подорожнього в дім прийняти; 5. Недужому послужити; 6. В’язня відвідати; 7. Померлого похоронити. |
1. Грішника навернути;
2. Невіжу навчити; 3. У сумніві порадити; 4. Сумного потішити; 5. Кривду стерпіти; 6. Образу щиро прощати; 7. За живих і померлих молитися. |
Здебільшого люди розуміють і відгукуються на нагальні тілесні потреби іншого. Жести різного роду матеріальної допомоги є доволі розповсюдженими. Натомість менш відомими і практикованими є вчинки милосердя 
щодо духовних потреб ближнього. Тому далі коротенько зупинимось саме на деяких із них, оскільки впродовж життя усі потребують вияву якогось роду милосердя, кожен з нас не раз відчував ту чи іншу потребу в безкорисливій допомозі іншої людини і лише у людській спільноті можна взаємною поміччю вивести один одного із наших потреб та нужд.
На відміну від матеріальної допомоги, вчинки милосердя щодо душі під силу практично усім, вони є простими і порівняно легкими для виконання. Вартує навчитися з відповідальністю використовувати кожну життєву нагоду робити добро і будувати Царство Боже простими доступними кроками:
- У сумніві порадити. Що може бути легшого? Вистарчить нашої щирості й доброзичливості, щоб світ ставав кращим і добрішим.
- За живих і померлих молитися. Молитва сокрушає найтвердіше серце грішника, тому Христос навчав молитися не лиш за приятелів, але й за ворогів. Коли ми молимося за померлих, вони зі свого боку допомагають своїм молитовним заступництвом нам.
- Сумного потішити. У сучасному світі технологічного прогресу щоразу більше відчувається потреба у звичайному людському умінні проявити співчуття, розрадити у горі, побути поряд з людиною у хвилини її психологічного болю, знайти разом промінчик сонця у кінці довгого темного тунелю.
- Кривду стерпіти. Образу щиро прощати. У випадку отриманої кривди чи образи інстинкт самозахисту зазвичай збуджує в особи реакцію гніву, помсти або принаймні бажання справедливої відплати кривдникові. Ці вияви милосердя, – кривду стерпіти, образу із серця простити, – є особливо актуальними для сім’ї і зрозумілими у контексті сім’ї, де найчастіше доводиться прощати образи чи стерпіти кривду, оскільки жодна людина не є морально досконалою, падає й грішить проти любові і тим ранить іншого, а відтак потребує його милосердя. Усвідомлення себе грішником, який своїми проступками проти любові і справедливості скривдив чи може скривдити іншого, допомагає людині легше простити і стерпіти кривду, отриману від іншої особи.
- Невіжу навчити.
- Грішника навернути. «Той, хто навернув грішника з хибної дороги, спасе його душу від смерті і силу гріхів покриє» (Як. 5,20). Навіть сьогодні, 2000 років після приходу Спасителя, причиною багатьох гріхів є не лише людська злоба чи духовна неміч, але й незнання. Й іноді не відаючи, простим жестом поставленого ”like” чи поділу у соцмережах тієї духовної інформації, яку вважаємо корисною для себе, можемо спричинитися до навернення когось від гріха й перетворити в реальність слова Апостола Якова: «хто навернув грішника з хибної дороги, спасе його душу від смерті і силу гріхів покриє» (Як. 5,20).
Стан Раю відкривається людині вже тепер, в момент, коли вона гостинно відчиняє двері свого серця для ласки Святого Духа, а також коли, бачачи на своєму життєвому шляху нагоду послужити своїми знаннями чи можливостями іншому, вона з радістю робить це.
Вищеназвані вчинки милосердя є певним спрямуванням, куди слід рухатися, але їх кількість і розмаїття є значно більшими. Кожен із нас отримує від Бога здібності, ласки, таланти. Кожна людина є неповторною, і свій особистий шлях добра, милосердя й любові може вибирати згідно зі своїм покликанням, обдаруваннями й можливостями, а також – згідно власного творчого підходу, як найкраще використати дарований Богом потенціал і шанси.
Накінець, важливо мати на увазі, що поодинокі вчинки милосердя – це неначе окремі краплинки води, з яких складається море (морем у нашому випадку є стан любові). Людина, щоб осягнути райський стан, має навчитися любити: така її природа, лише так вона може чутися щасливою. Любов Бога і ближнього – це орієнтир, дороговказ для кожного. До неї маємо прямувати у своїй життєвій мандрівці.
«Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не […] викрадають. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт. 6,20-21).
«Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя»
(Мт. 5, 7).
«Той, хто навернув грішника з хибної дороги, спасе його душу від смерті і силу гріхів покриє» (Як. 5,20).
