Види та способи спілкування з Богом:
коли молитва стає легкою й невимушеною?
Молитва є своєрідним містком, який єднає людину із Богом. У розмаїтті видів і способів молитовного спілкування та єднання із Всевишнім є доволі поширеною практика:
- молитви прохання (особа у потребі просить про заступництво чи якісь ласки);
- прослави Господа;
- подяки Богові.
Люди моляться індивідуально й у спільноті (сім’ї, церкви, монастиря чи інших).
- Як можна молитися? ▼
- Де і коли можна молитися? ▼
- Чи можливо постійно молитися будь-кому,
хто живе світським життям? ▼ - Коли молитва стає легкою й невимушеною? ▼
- Поради Ісуса Христа щодо молитви. ▼
Вже із цих декількох речень стає зрозуміло, шо, бажаючи, можемо молитися скрізь: йдучи на роботу, їдучи у транспорті і навіть працюючи, якщо плоди нашої роботи жертвуємо Творцеві на Його прославу. Бог під час нашої молитви дивиться на серце. 
Ми можемо спілкуватися із Ним своїми словами, як дитина спілкується зі своїм батьком.
Розмовляти з Богом можна не лише навколішки, але й стоячи, сидячи та будучи навіть у ліжку (дитина є завжди безпосередньою у своїй любові до батьків; у розмові з ними повага, відвертість, щирість і любов є важливішими від позиції тіла). Можна також вибрати ті взірці молитов із запропонованих у молитовниках чи в інших джерелах, які більше лежать до душі (зразок: відкрити ).
Використання різноманітних видів молитов позбавляє рутинності у спілкуванні з живим Богом, з небесними Особами. Іншими словами, використовуючи усі можливі способи спілкування із Небом, на які здатна людина, ми здобудемо внутрішнє бажання постійно перебувати у зв'язку із нашим вічним батьківським домом.
Ось декілька аргументів та порад, щоб молитися краще і більше часу:
- Перед тим, як розпочати свою молитву, зупиніться і подумайте, що Бог Вас любить.
- Молитовне єднання із Богом охороняє від спокус і відганяє злі сили. Тому вартує дотримуватись щоденного мінімуму, тобто обов’язково молитися вранці, коли ми прокинулися від сну, та ввечері, перед сном.
- Якщо у молитві зайняти вірну поставу дитини, яку любить Батько, то відразу з’явиться бажання приходити до Нього частіше на розмову: щоб порадитись, почути Його думку, пожалітися, розділити радість і т. д. Молитва наша тоді стає спонтанною, різноманітною у своїх видах та способах, а найголовніше – вона стає живим особовим спілкуванням. Проте нашою вірою вартує будити у свідомості ці істини, оскільки, не бачачи поряд із собою Божих Осіб, Богородиці чи святих, ми часто на молитві втрачаємо відчуття їхньої присутності, і тоді вона може перетворитися на формальне літепне проказування завчених словосполучень.
- Христос навчає бути настирливими у нашій молитві:
«Далі до них промовив [Ісус]: “Якби хтось із вас мав приятеля, і той прийшов до нього опівночі Та й сказав до нього: Друже, позич мені три хліби, бо приятель мій прибув до мене з дороги, і я не маю що йому дати, а той зсередини відповів би йому: Не докучай мені, двері вже замкнені, і діти мої зо мною в ліжку; не можу встати й дати тобі, - кажу вам, що коли й не встане та не дасть тому, що він його приятель, все ж таки з-за його настирливости підведеться і дасть, скільки той потребує. Отож кажу вам: Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять. Кожний бо, хто просить, одержує; той, хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють. Котрий із вас, батьків, коли син проситиме в нього хліба, дасть йому камінь? Або коли попросить риби, замість риби дасть йому гадюку? Або коли яйце попросить, дасть йому скорпіона? Отак коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим дари добрі, оскільки більш Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у нього просять!» (Лк 11,5-13).
У цьому розділі йшлося здебільшого про ті види молитов, які ініціює людина. Проте надзвичайно важливо навчитися чути те, що Бог до нас промовляє або, іншими словами, навчитися молитви-слухання (відкрити).
