Любов і повага до дитини
як підвалина її здорового психо-фізичного розвитку
й особистісного формування.
Біблійний аспект
Дитина, її сутність та гідність.
Християнське бачення
Передане Євангеліями навчання Спасителя про дітей і ставлення до них є доволі глибоким та сповненим педагогічної мудрості. Біблійні розповіді, в яких змальований Ісус із дітьми, розкривають Його доброзичливість, повагу і справжню любов по відношенню до останніх.
У вчинених актах Христа немає нічого випадкового: ні жест любові, ні об’єкт дії. Він бере дитину, кладе її посередині так, що вона стає центром уваги усіх присутніх там дорослих, підготовляючи в такий спосіб те, що Він вважає дуже важливим і на що хоче звернути увагу всіх людей: виявивши в обіймах ніжність і любов до одного з “малих” членів людської спільноти, залишити людству приклад ставлення до дітей.
Ісус не вибирає якусь особливу дитину, яка вирізнялася з-поміж інших певними позитивними якостями (принаймні, Євангеліє нічого про це не каже). Це, найімовірніше, було звичайне дитинча (чи, може, підліток), одне з багатьох сотень тисяч інших дітей. Важко заперечити, що в обіймах самого Бога дана дитина відчула себе повністю прийнятою і любленою; любленою за те, ким була і також за те, ким ще не була і не знала, ким буде. Своїм жестом любові і словами, які йому слідують, Божий Син виразно стверджує: дітям належать прийняття, увага і любов ( відкрити продовження статті).
